Здраствуйте! Предлагаю услуги по рерайту текстов любой тематики.
Цена за 1000 символов с пробелами - 0,65 WMZ.
Такая низкая цена не по причине низкого качества, просто сейчас сижу в вынужденном неоплачиваемом отпуске.
Как делаю рерайт: текст заново переписывается своими словами. А не просто заменой каждго 3 или 4 слова на синоним. Так что все получается прекрасно читаемо и полностью уникально.
Вы знаете, я очень люблю украинский язык... И действительно считаю его певучим и нежным! Он создан для того, чтобы приносить людям радость, вселять в наши души тепло и добро:)
Удивительно, что при всей своей любви пишу я всё же на русском😂
А вот недавно нашла в своем старом дневе небольшой рассказик на украинском языке... Обрадовалась, как будто в Гарвард на бесплатное поступила! А почему обрадовалась - и сама не поняла))
Вона ліпила янголів…
З усіх і всього.
Просто любила янголів. З натхненням малювала крила і мріяла, щоб вони полетіли.
Але вони тільки сумно дивились на неї: з паперу намальованими очами, з брудної землі, вилискуючи першим снігом, з підвіконня, розлітаючись попелом з третього поверху.
Йшла бульваром, і бачила їх – вони завжди були поруч.
Посміхалась сонячно, дивувала людей. Але сумувала – чому ж вони не літають?
Не люди. Янголи. Не літають – і все тут. Жбурляла камінчики в тишу води – булькає. А янголи не літають, лише сидять поруч.
Іноді плакала. Боляче було. Лячно. Її завжди лякала сірість і буденність. Хотілось літати разом зі своїми янголами.
Не розмірковуючи, йшла собі – вперед. Чи назад? Хто тепер знає. Повз вантажівки, що відлякували її янголів, повз людей, яких відлякували її янголи, повз саму себе у вітринах магазинів.
Крокувала босоніж по розпеченому асфальту, тримаючи в руках всіх своїх янголів. Укупі. Не одинока, але і не літає.
Дерева погойдувались… вона заздрила самим високим гіллякам - якщо їм заплющити очі, вони могли б уявити, що літають.
Птахів ненавиділа – їм і уявляти нічого не треба.
Любила цей дах. Дев’ять поверхів відділяє від вулиці, вантажівок, людей… Кільканадцять метрів невпинної свободи.
Янголи тихенько собі радіють – вони теж люблять цю височінь…
Вітер шепоче на вушко, що життя прекрасне, вона ж у відповідь одне: «Без крил?...».
У її янголів є крила, але вони не літають. Несправедливо!
Дивилась униз, як юрмиться натовп, як день змінює ніч, їла хот-дог і мріяла про своє.
Холодна «Кола» поступово втрачала свій смак і бульбашки, але чи це головне?
Сиві очі плакали чорними слізьми, що падали на застиглі крила її янголів, зліплюючи їх, унеможливлюючи їх і так малоімовірну здатність до польоту.
В очах стрибали «зайчики» весняного сонця, світло, переломлюючись, грало всіма барвами веселки. Тому її очі сліпили навіть тих, хто насмілювався відірвати очі від землі і зазирнути в Небо…
А одного дня злетіти хотілось більш, ніж будь-коли. Грайливий вітер колихав біляве волосся, бліде лице нагадувало маску з воску. Янголи були втомлені. Але щось передвіщувало зміни. Тотальні зміни.
Вона вирішила.
На обличчі знов промайнула усмішка, янголи повеселішали – вони любили її усмішку.
А вона любила життя і дуже, дуже мріяла злетіти.
Тихо наспівуючи собі мелодію, затанцювала вальс з повітрям. Не зважаючи на бите скло і босі ноги, танцювала так, ніби народилась для цього…
Янголи зворушено дивились на неї… В їх німих очах горіла любов до неї.
Тому коли вона переступила босою ногою край брудного даху – вони майнули за нею, адже знали: вона так мріяла літати…
На что похоже?
По-моему, совсем рядом располагается очень похожий пост другого пользователя (fisherman1).
Какой взрыв фантазии проявил пользователь SeregaLuki4:)
Здраствуйте! Предлагаю услуги по рерайту текстов любой тематики.
Цена за 1000 символов с пробелами - 0,65 WMZ.
Такая низкая цена не по причине низкого качества, просто сейчас сижу в вынужденном неоплачиваемом отпуске.
Как делаю рерайт: текст заново переписывается своими словами. А не просто заменой каждго 3 или 4 слова на синоним. Так что все получается прекрасно читаемо и полностью уникально.
Как-то оно очень уж похоже🚬
therra, дякую:) До Бориса Олійника мені, на жаль, надто далеко...
А за пожелание отдельное спасибо - без вдохновения и, соответсвенно, крыльев, жить (оказывается!) крайне тяжело.
И Вам творческих успехов!
Да что там "творческих"... Любых успехов. Тех успехов, которые Вам нужны:)
Спасибо:)
Вы мой наставник и карающий меч... Но очень справедливо карающий!:)
Вы знаете, я очень люблю украинский язык... И действительно считаю его певучим и нежным! Он создан для того, чтобы приносить людям радость, вселять в наши души тепло и добро:)
Удивительно, что при всей своей любви пишу я всё же на русском😂
А вот недавно нашла в своем старом дневе небольшой рассказик на украинском языке... Обрадовалась, как будто в Гарвард на бесплатное поступила! А почему обрадовалась - и сама не поняла))
Вона ліпила янголів…
З усіх і всього.
Просто любила янголів. З натхненням малювала крила і мріяла, щоб вони полетіли.
Але вони тільки сумно дивились на неї: з паперу намальованими очами, з брудної землі, вилискуючи першим снігом, з підвіконня, розлітаючись попелом з третього поверху.
Йшла бульваром, і бачила їх – вони завжди були поруч.
Посміхалась сонячно, дивувала людей. Але сумувала – чому ж вони не літають?
Не люди. Янголи. Не літають – і все тут. Жбурляла камінчики в тишу води – булькає. А янголи не літають, лише сидять поруч.
Іноді плакала. Боляче було. Лячно. Її завжди лякала сірість і буденність. Хотілось літати разом зі своїми янголами.
Не розмірковуючи, йшла собі – вперед. Чи назад? Хто тепер знає. Повз вантажівки, що відлякували її янголів, повз людей, яких відлякували її янголи, повз саму себе у вітринах магазинів.
Крокувала босоніж по розпеченому асфальту, тримаючи в руках всіх своїх янголів. Укупі. Не одинока, але і не літає.
Дерева погойдувались… вона заздрила самим високим гіллякам - якщо їм заплющити очі, вони могли б уявити, що літають.
Птахів ненавиділа – їм і уявляти нічого не треба.
Любила цей дах. Дев’ять поверхів відділяє від вулиці, вантажівок, людей… Кільканадцять метрів невпинної свободи.
Янголи тихенько собі радіють – вони теж люблять цю височінь…
Вітер шепоче на вушко, що життя прекрасне, вона ж у відповідь одне: «Без крил?...».
У її янголів є крила, але вони не літають. Несправедливо!
Дивилась униз, як юрмиться натовп, як день змінює ніч, їла хот-дог і мріяла про своє.
Холодна «Кола» поступово втрачала свій смак і бульбашки, але чи це головне?
Сиві очі плакали чорними слізьми, що падали на застиглі крила її янголів, зліплюючи їх, унеможливлюючи їх і так малоімовірну здатність до польоту.
В очах стрибали «зайчики» весняного сонця, світло, переломлюючись, грало всіма барвами веселки. Тому її очі сліпили навіть тих, хто насмілювався відірвати очі від землі і зазирнути в Небо…
А одного дня злетіти хотілось більш, ніж будь-коли. Грайливий вітер колихав біляве волосся, бліде лице нагадувало маску з воску. Янголи були втомлені. Але щось передвіщувало зміни. Тотальні зміни.
Вона вирішила.
На обличчі знов промайнула усмішка, янголи повеселішали – вони любили її усмішку.
А вона любила життя і дуже, дуже мріяла злетіти.
Тихо наспівуючи собі мелодію, затанцювала вальс з повітрям. Не зважаючи на бите скло і босі ноги, танцювала так, ніби народилась для цього…
Янголи зворушено дивились на неї… В їх німих очах горіла любов до неї.
Тому коли вона переступила босою ногою край брудного даху – вони майнули за нею, адже знали: вона так мріяла літати…
Если Вы не против - можем попробовать посотрудничать.
373-852-559.
Временно загружена...🚬
Принимаю только долгосрочные проекты.
🙄 Дорогие мои девушки, с наступающим вас праздником!
Сегодня и завтра - скидки для дам 15%! Рерайт - 0,5$, копирайт - 1$ за 1к! Обращайтесь - с удовольствием выполню ваши заказы!
☝есть немного свободного времени - продолжаю исполнять ваши капризы:)
Спасибо за отзыв!!!:)